Ждановіч / Ždanovič / Żdanowicz / Жданович

[алеся]

Мая сям'я захавала длакументы ў якіх гаворыцца аб тым, што ў 1760 годзе мой продак Леон жждановіч прадаў памесце. з цягам часу сям'я стала жыць у горадзе Ігумен ( сучасны Чэрвень). але мой род не быў татарскім. Герб- ястраб бжэмскі.

[алеся]

прашу прабачэннэння. герб " Ястржмбэц". Але я не магу ні дзе знайсці яго апісанне. можа хто дапаможа!!!!!алеся напісаў / напісала:

> Мая сям'я захавала длакументы ў якіх гаворыцца аб тым, што ў
> 1760 годзе мой продак Леон жждановіч прадаў памесце. з цягам
> часу сям'я стала жыць у горадзе Ігумен ( сучасны Чэрвень). але
> мой род не быў татарскім. Герб- ястраб бжэмскі.

[Honar]

Вітаю, Спадарства!
Можа хто растлумачыць - як пазнаць аб сваіх продках?
Мой дзед - Станіслаў Пятровіч Ждановіч (Капыльскі раён, вёска Андросаўшчына).
Дзякуй.

[Васіль Грыбоўскі-Гурыновіч]

Успрыемнік у Эдуарда Ждановіча быў Іван Гурыновіч.
1888 г. радзіўся Балеслаў, сын Фларыяна і Альбіны з Гурыновічаў Ждановічы.
Умпрыемнікам быў Іван Ждановіч.

Больш запісаў не маю.

З павагай Васіль Грыбоўскі-Гурыновіч

[Ўладзіслаў Вяроўкін-Шэлюта]

Вітаю, Спадарства!
Можа хто растлумачыць - як пазнаць аб сваіх продках?
Мой дзед - Станіслаў Пятровіч Ждановіч (Капыльскі раён, вёска Андросаўшчына).
Дзякуй.

Спачатку паглядзець мэтрычныя кнігі.

[Honar]

На мінулым тыдне быў на магіле свайго прадзеда,
Пятра Канстанцінавіча Ждановіч (1871-1951).
Вёска Старыца, Капыльскага раёна.
Пахаваны разам з жонкай,
Ідаліяй Робэртаўнай Ждановіч (1879-1951).
Да вайны жылі на сялібе каля Мурын (Капыльскі раён).

[вложение удалено Администратором]

[Wisznewski]

Магу памыліцца, ваш герб можа быць адменны, але гэта Ястжембец

[Ўладзіслаў Вяроўкін-Шэлюта]

Спачатку радаводы, гэрбы потым.

[Ўладзіслаў Вяроўкін-Шэлюта]

Ждановічаў было некалькі родаў, і празь Менскі ДДС было некалькі вывадаў асобных родаў з такім прозьвішчам.

Згаданыя Ждановічы з Андросаўшчыны могуць быць у справе № 1060 (Нацыянальны Гістарычны архіў Беларусі. Фонд 319, вопіс 2).

[Korvin]

Добрый день всем. Кто нибудь знает про Ждановичей из Пуховичей, и их ближайших родственников - Старжинских?

[Korvin]

Вот, нарыл немного о Ждановичах:
<Сразу следует обратить внимание на особый характер обучения, ибо знакомство с профессиональными навыками не предполагало теоретической подготовки, молодые люди сразу включались в производственный процесс и, видимо, часто на правах ученика входили в семью мастера.

Подобная ситуация следующим образом описывается в письмах Казимира Ждановича. Подмастерье выбирает себе наставника. "Хлопец сын Валерия (Walera, Wasera)" отказывается от обучения у художника Казимира Лютницкого (Мирского), потому что у него в доме много детей и "надо будет прислуговать" (прислуживать). Действительно, семья Лютницкого была многодетной1. В том же самом письме подмастерье (ученик) формулирует свое желание научиться рисунку и живописи. Просит определить его к художнику Михаилу Скшицкому, у которого какой-то хлопец уже закончил учиться рисунку. Отсюда можно сделать вывод об определенных академических основах понимания искусства молодым человеком - два этапа обучения для него существуют последовательно, и он уже не хочет чувствовать себя в роли подмастерья, который должен жить в доме мастера и кроме ученических заданий еще исполнять какие-то работы по дому2.

Художественная деятельность придворных мастеров была связана с частыми отлучками из дома, а поскольку учиться ремеслу отдавали молодых людей, то для них это часто означало многолетнюю разлуку с родными. Это, видимо, могло сказываться на материальном благополучии семьи, так как она лишалась рабочих рук. Поэтому воевода просит управляющего выбирать молодых людей из богатых домов "земяньских", т.е. семей мелких шляхтичей.

В письмах руководителя строительных работ Ждановича и художника Геского к князю несколько раз упоминается о беглых учениках. Убегали они от самого Геского и со Сверженской мануфактуры. Когда убежал из Сверженя брат художника Матея, то последнего заковали в кандалы, чтобы он не последовал за братом.>
http://lit.lib.ru/b/bazhenowa_o_d/text_0010.shtml

[Korvin]

<Жданович (Антон) - киевский полковник во времена Богдана Хмельницкого , посланный в Белоруссию для разбора жалоб малороссиян на чаусского наказного полковника Ивана Нечая и др. По смерти Богдана Хмельницкого сделался советником Выговского ; причинил много вреда Польше, но признал затем ее власть и был осыпан милостями. >
http://www.rulex.ru/01070019.htm

<Жданович Антін Адамович (* ? — † після 1660) — полковник київський (1650—1653, 1655—1656), посол до Туреччини (1650, 1651), Польщі (1653), Московщини (1654), генеральний суддя (1656).

Народився у шляхетській сім'ї на Київщині. у 1648 році був козацьким сотником. 1649 чи 1650 року призначений полковником Київським. Влітку 1651 року полк Ждановича, стояв у самому Києві. Після поразки чернігівського полковника Мартина Небаби від війська литовського гетьмана Януша Радзивілла Жданович дозволив литовцям узяти Київ без бою, розраховуючи оточити їх у самому місті та розгромити, опираючись на підтримку місцевого населення. Одначе спроба Ждановича штурмувати місто не принесла успіху.

Потім емісаром Богдана Хмельницького по для розгляду скарг посполитих на козацьке військо. Брав участь у битві під Берестечком[1].

В 1656 році Жданович отримав від царя помістя[2]. У 1657 році Богдан Хмельницький призначив Ждановича наказним гетьманом над 10-тисячним[3] козацьким корпусом, що було послано на допомогу Карлові X Густаву і Юрієві II Ракоцію. Разом із союзниками (шведами й семигородцями) козаки Ждановича увійшли до Варшави. Після цього козацько-семигородське військо повернуло на схід. Після невдалої битви під Магеровом корпус Ждановича залишив семигородців Ракоція та повернувся в Україну.

Після смерті Богдана Хмельницького стає прихильником політичного курсу Івана Виговського. Виконував дипломатичні місії до Варшави і Стамбула. Брав участь у Конотопській битві у 1659 році. У лютому 1660 року під час боїв під Могилевом-Подільським потрапив у московський полон. Подальша доля невідома.>
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%90%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%BD

[Ўладзіслаў Вяроўкін-Шэлюта]

Korvin,

Ждановічаў — тысячы. Ня трэба цягнуць на форум інфармацыю зь інтэрнэту, яе можна і так адшукаць. Архіўныя выпіскі — гэта іншая справа.

Напішыце лепш падрабязна свой радавод, тады ёсьць верагоднасьць, што можа быць з гэтага плён.

[Korvin]

Спасибо, Ўладзіслаў
Мой прадед, Жданович Станислав Янович. Имел землю в селе Пуховичи, под Минском. Сословие: дворянское. Вместе с семьей в 20-е годы был сослан в Пермский край. Дети: сыновья - Ян (учился в Вильно, судьба неизвестна), Кароль (погиб в 1937м), Казимир, дочери: Янина, Гелена (моя бабушка), Ванда. Католики, сами себя считали поляками. Говорили и читали на польском. Ближайшие родственники - Старжинские. Это практически все, что я знаю. Надеюсь, найдется кто нибудь из этой ветки. Архивных документов до сих пор не обнаружил.

[Ўладзіслаў Вяроўкін-Шэлюта]

У 1889 у Пухавічах не паказана, каб Ждановічы мелі зямлю, можа што пазьней купілі. У Пухавіцкай воласьці Ігуменскага пав. Ждановічы мелі ўласную зямлю ў аколіцах Навапольлі і Рэпішчы, названы дваранамі, рыма-католікамі.

Эдуард Францавіч — ак. Навапольле, 26 дзес. з.
Вікеньці Сямёнавіч — ак. Рэпішча, 45 з чвэрцю дзес. з.
Віктар Фаміч — ак. Рэпішча, 20 дзес. з.
Ігнаці Фаміч — ак. Рэпішча, 20 дзес. з.

У Белічанскай вол. Ігуменскага пав.:
Антон Мацьвеевіч, дваранін, праваслаўны — ак. Брусьлева, 5 дзес. з.

===

Рэпрэсіі 1920-х гадоў слаба дакумэнтаваныя, высылалі па рашэньнях сходаў беднаты, сельсаветаў і т.п., так званых "спэцперасяленцаў" цяжка шукаць у архівах.

З больш позьніх:

Адам Вікенцьевіч (* 1887), беларус, зь в. Рэпішча Пухавіцкага р-ну Менскай вобл., аднаасобнік, высланы ў 1930.

Вітальд Іванавіч (* 1885), беларус, зь в. Рэпішча Пухавіцкага р-ну, аднаасобнік, у 1932 — 5 год папраўча-працоўных лягераў.

Карл Рамуальдавіч (* 1874), беларус, з хут. Казлы Пухавіцкага р-ну, жыў у г. Чэрвені, вартаўнік, у 1937 — растраляны.

Пётар Адамавіч (* 1907), беларус, зь в. Навапольле Пухавіцкага р-ну, калгасьнік, у 1933 — растраляны.